Доброго дня. Окремих пільг, встановлених на державному рівні, щодо страхування для учасників бойових дій немає.
Доброго дня.
6 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни».
Цим Законом було внесено зміни до низки законодавчих актів України, зокрема до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання додаткових відпусток зі збереженням заробітної плати та «Про відпустки» щодо визначення нового виду додаткової відпустки (стаття 162 Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни).
Отже, згідно з вимогами Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Окрім цього, слід зауважити, що 11 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 19.05.2015 № 448-VIII «Про внесення змін до статті 10–1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон).
Так відповідно до Закону в разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв’язку з особливим періодом такі відпустки будуть надаватися наступного року.
При цьому Закон дозволяє за бажанням військовослужбовців об’єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об’єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Крім того, у військовослужбовців з’явилася можливість використовувати відпустку декількома частинами (більше двох), без обмеження тривалості кожної з них.
Також законодавці запровадили єдиний підхід до обчислення тривалості щорічної основної відпустки в рік початку військової служби (крім строкової). До цього часу право отримання відпустки в перший рік військової служби було передбачено лише для військовослужбовців військової служби за контрактом.
Разом із тим звертаємо увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану та в особливий період під час дії воєнного стану,надання військовослужбовцям додаткових відпусток припиняється.
Доброго дня!
Дуже цікаве та доцільне питання.
Спеціальних нормативних актів щодо допущення демобілізованих працівників до роботи на сьогодні не затверджено. Тому керуватимемося нормами чинного законодавства.
1. Стаття 119 КЗпП:
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.»
2. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списку особового складу військової частини згідно з наказом посадової особи, у підпорядкуванні якої перебуває військовослужбовець.
Про це робиться запис у військовому квитку та засвідчується гербовою печаткою (ч. 2 ст. 24 Закону № 2232). Записи у військовому квитку роблять посадові особи районних (міських) військових комісаріатів (органів Служби безпеки України), які відповідають за його видачу та заповнення (п. 4 Положення № 263).
Тому демобілізований працівник після повернення надає роботодавцю військовий квиток. Військкомат може також надати демобілізованому працівнику довідку (витяг з наказу), у якій зазначається період, протягом якого він проходив службу. Але така довідка не є обов’язковою для пред’явлення на підприємстві.
По Вашій ситуації – 22-гий день для нарахування заробітної плати не табелюється («інша причина неявки») та не оплачується.
АЛЕ!
Громадяни України для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати (п.2 ст. 21 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу»).
Отже, для вірного оформлення початку роботи демобілізованого працівника, він, одночасно з наданням роботодацю документів для початку роботи, подає ще окрему заяву (пояснення) + довідку з військомату про те, шо він 22-го був відсутній на роботі у зв’язку з взяттям на облік.
Це є поважною причиною відсутності, роботодавець має на цей день увільнити працівника від роботи на підставі довідки з військомату, із збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати за цей день.