Доброго дня. Такого нормативного акту, де зазначалось би прямо, що лікування учасника бойових дій відбувається лише за місцем реєстрації, немає. Для реалізації пільги достатньо мати підтверджений посвідченням учасника бойових дій статус. Інша річ, що військові медичні заклади не завжди можуть проводити планове лікування за фактом звернення – це залежить, в першу чергу, від їх навантаженності. Тому отримати направлення на лікування за місцем перебування Вашого чоловіка на медичному обліку буде розумним. Якщо ж Ви вважаєте відмову необгрунтованою – пішить скаргу на керівництво війського закладу з вимогою надати Вам обгрунтоване нормативно-правовими актами пояснення щодо причин відмови у надання учаснику бойових дій пільги на безоплатне медичне обслуговування. Обов”язково отримайте відмітку про вручення скарги, на скарзі – дата, адреса, ПІБ, підпис та посилання на те, що скарга подається в порядку Закону України “Про звернення громадян”.
Зміст – вільний, в кінці варто додати “У жодному нормативно-правовому акті відсутній порядок проходження лікування учасником бойових дій виключно за місцем реєстрації. Повідомляю, що згідно ст.. 20 Закону «Про звернення громадян», звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються і вирішуються невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Оскільки вирішення поставленого питання знаходиться повністю у компетенції керівника медичного закладу, надання відповіді не може потребувати більшого періоду, тому вимагаю надати письмову, повну та всебічну відповідь та задовольнити викладені у цьому зверненні вимоги протягом визначеного законом часу.
Звертаю Вашу увагу на адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб за не надання відповіді на звернення, що подаються згідно Закону України «Про звернення громадян“
Доброго дня. Визначеного строку немає – отже, будь-який реальний строк участі у АТО, є підставою для отримання статусу учасника бойових дій..
Відповідно до п.6 Постанови КМУ від 20.08.2014р. № 413 “Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення”, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов’язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 Порядку №413, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Доброго дня. Частиною восьмою статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею (строк дії контракту), військова служба продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Таким чином, в особливий період, у разі закінчення строку дії контракту, новий контракт про проходження військової служби з військовослужбовцем не укладається, а його дія продовжується на період до оголошення демобілізації, про що видається відповідний наказ командира (начальника) по стройовій частині та не дублюється наказом по особовому складу.
Підстави для звільнення, в такому випадку – загальні для особливого періоду (незважаючи на строк контракту, через його автоматичне продовження згідно ст.. 23), визначені частиною 8 статті 26. Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:
а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
в) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
г) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
виховання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
д) у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
є) у зв’язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 цього Закону.