Доброго дня. Підстави для звільнення в особливий період визначені частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
в) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
г) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
виховання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
д) у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;
ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону (Цим абзацем передбачена наступна можливість: для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців);
з) які досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
Також з військової служби звільняються військовослужбовці, які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання;
Доброго дня. Ні, наразі такої пільги немає.
Доброго дня. ОТЖЕ, ПЕРЕРВИ МІЖ ДЕМОБІЛІЗАЦІЄЮ ТА УКЛАДЕННЯМ КОНТРАКТУ НЕ БУЛО, ДО РОБОТИ СТАТИ НЕ ВСТИГЛИ?
Ні, це незаконно.
Абзац 4 статті 119 Кодексу законів про працю визначає:
«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.»
Поновлення може бути проведено добровільно (роботодавець за письмовим хзвернення скасовує наказ про звільнення) або через суд.
Крім того, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу», яким прямо встановлено відповідальність роботодавця, зокрема,
– частину 2 ст. 265 КЗпП доповнено абзацом п’ятим такого змісту: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;
– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено новою частиною сьомою такого змісту: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України«Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Можна залучити для вирішення питання:
– органи прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією;
– місцевий військкомат, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов»язано вживати заходів для захисту трудових прав мобілізованих;
– уповноваженого ВРУ з прав людини – вона дуже активно включається у вирішення таких питань.
Можна спробувати вирішити питання самостійно. Якщо є бажання – спробуйте подати письмову вимогу до керівника підприємтсва – роботодавця. Якщо не допоможе – заява до правоохоронних органів (самостійно або через вищевказані органи, зокрема, військомат) та/або – позов до суду (якщо Ви УБД – то за такими позовами Ви звільнені від сплати судового збору).
ДЛЯ ПОЧАТКУ ПРОПОНУЄМО НАПРАВИТИ РОБОТОДАВЦЮ (КОПІЮ – МІСЦЕВОМУ ВІЙСЬКОМАТУ) ПИСЬМОВЕ ЗВЕРНЕННЯ (ЧЕРЕЗ УКРПОШТУ, З ПОВІДОМЛЕННЯМ ПРО ВРУЧЕННЯ АБО ПІД РОЗПИС), приблизно такого змісту:
для захисту порушених трудових прав
мобілізованого військовослужбовця) – ____ ПРОКУРАТУРА (назва регіону)____
Копія (до відома та вжиття заходів
для захисту порушених трудових прав
мобілізованого військовослужбовця) – ___Військовому комісаріату (назва регіону)____
Я, ______________, який працював у ____НАЗВА ПІДПРИЄМСТВА_____ на посаді ______ в період з _______________ до _______________, звертаюсь до Вас з наступним.
Між мною та ____назва підприємства______ було укладено трудовий договір на невизначений строк.
«___»_______ року мене було мобілізовано та я розпочав проходження військової служби відповідно до приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в Україні» та відповідного Указу Президента України.
Відомості про мою мобілізацію я надав за місцем роботи своєчасно. Одразу після демобілізації я підписав контракт на проходження військової служби строком на 6 місяців (це пільговий строк контракту дозволяється встановлювати виключно тим військовослужбовцем, які прослужили за мобілізацією не менше 11 місяців).
Відомості щодо укладення контракту були мною подані за місцем роботи.
Як мені стало відомо, «___»_______ року мене було звільнено згідно п.____ ст. _______ КЗпП України.
Повідомляю Вас, що я не надавав згоди на звільнення, не підписував відповідних заяв, та не виявляв бажання щодо припинення трудових правовідносин. Тому я вважаю, що моє звільнення є протизаконним, порушує мої права та інтереси.
В зв’язку з цим, нагадую Вам про те, що я, ______ПІБ_________, був мобілізований до Збройних сил України та продовжив службу за контрактом, про що Вам, як роботодавцю, були надані належні підтверджуючи документи.
Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» встановлено, що працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню.
Згідно ч.4 ст.119 КзпП України, за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Як було зазначено, я продовжив військову службу за контрактом, дата закінчення контракту – «___»_______ року. Тобто, до цього строку за мною мало зберігатись робоче місце та середній заробіток, а з наступного дня я мав стати на роботу та продовжувати працювати на загальних підставах, з врахуванням інших приписів чинного законодавства – зокрема, щодо права на відпустку (стаж протягом проходження служби враховується як загальний трудовий стаж для розрахунку періоду щорічної відпустки).
З урахуванням викладеного, повідомляю Вам, що моє звільнення, проведене Вами в односторонньому порядку «___»_______ року є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Повідомляю також, що, в разі, якщо порушення моїх прав буде тривати, я змушений буду звертатись за захистом моїх прав до:
– відповідної Державної комісії з питань праці;
– органів прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією;
– місцевого військкомату, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов’язано вживати заходів для захисту трудових прав мобілізованих;
– уповноваженого Верховної ради України з прав людини;
– судових органів для поновлення на роботі та стягнення заробітку за пропущений період та інших збитків.
Повідомляю також про те, що за незаконне звільнення мобілізованого громадянина чинним законодавством предбачена окрема відповідальність для посадових осіб роботодавця, зокрема:
– частина 2 ст. 265 КЗпП: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;
– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
1. Поновити мене на роботі з дня незаконного звільнення, скасувавши наказ про звільнення;
2. Виплатити належний мені заробіток за період з дня звільнення до дня поновлення на роботі, оскільки прострочення виникло з вини роботодавця.
Окремо звертаю увагу на те, що, в разі звернення до суду, я буду вимагати не лише поновлення на роботі та проведення виплат, а й відшкодування моральної шкоди, оскільки одразу після проходження мною військової служби в особливий період я, з Вашої вини, залишився без встановлених державою гарантій.
Вимагаю надати відповідь на даний лист згідно Закону України «Про звернення громадян» протягом 15 днів з дати отримання цього листа, оскільки вивчення даного питання не потребує значного проміжку часу. До відповіді прошу додати копії/витяги з відповідних наказів та документів – як щодо порушення, так й щодо виправлення порушення.
Окремо нагадую про те, що залишення звернення громадянина без відповіді або порушення строків для відповіді передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності. В разі залишення цього звернення без відповіді мною буде подана окрема скарга до правоохоронних органів та Уповноваженого ВРУ з прав людини.
З повагою,
ПІБ, підпис, дата, адреса.