Так, розповсюджується. Звертаємо увагу, що держава проводить саме компенсацію витрат, тобто виплата мобілізованим співробітникам середнього заробітку у встановлені строки – це справа роботодавця, взаємовідносини між роботодавцем та державою з приводу компенсації на строках та розмірі виплат мобілізованим працівникамне мають впливати.
Ісмнує одна проблема – закон, що гарантує збереження робочого місця та середнього заробітку (через внесення змін до ст. 119 КЗпП) понад рік ще не набрав чинності, оскільки знаходиться на підписі Президента (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/
Доброго дня. Зміни щодо пільг, передбачені Законом України від 28.12.2014, № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України”, учасників бойових дій не стосуються. Для учасників бойових дій обмежень не введено.
Плутатина у ЗМІ виникає тому, що закон описує різні категорії – учасників бойових дій, учасників війни, інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій тощо. Але закон чітко розмежовую всі категорії, учасник бойових дій не дорівнює учаснику війни, наприклад.
Дійсно, до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який визначає, серед іншого, обсяг пільг для різних категорій громадян, внесено обмеження.
Зокрема, обмежено пільги, передбачені ст.. 14 (щодо учасників війни), ст.. 15 (щодо членів сім’ї загиблих учасників/ветеранів), ст.. 16 (щодо осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).
Пільги учасників бойових дій передбачені статтею 12 Закону, до якої зміни щодо обмежень не вносились.
Доброго дня. Бажаємо здоров’я. Так, звичайно, відповідь на Ваше запитання міститься у Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років – 35 календарних днів; від 15 до 20 років – 40 календарних днів; понад 20 календарних років – 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
У разі звільнення військовослужбовців зі служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби у такому разі є останній день відпустки.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.