Згідно до ч.5 ст.5 Закону України “Про військовий обовязок та військову службу” №2232-12 від 25.03.1992, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, переатестація громадян України, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби громадянами України, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно.
Частина 2 (останній абз.) ст.14 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку” №3543-12 від 21.10.1993 передбачає, що Міноборони через Генеральний штаб ЗСУ планує і організовує підготовку та перепідготовку військовозобов’язаних.
Згідно до частин 4 та 5 ст.22 Закону №3543-12, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. Призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов’язаних Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов’язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.
Це випливає також з пункту 32 “Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України”, затвердженого Указом Президента №618/2012 від 29.10.2012, де йдеться, що виклик резервістів для виконання обов’язків служби у військовому резерві здійснюється командирами (начальниками) військових частин у мирний час (особливий період) відповідно до рішення Президента України, та планів підготовки резервістів Збройних Сил України.
Призов резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації здійснюється командирами (начальниками) військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно до пункту 34 Положення №618/2012, протягом трьох днів після виклику резервістів для виконання обов’язків служби у військовому резерві або призову на військову службу командири (начальники) військових частин надсилають списки резервістів із зазначенням військово-облікових спеціальностей та посад, на які вони призначені, до військових комісаріатів, в яких резервісти перебувають на військовому обліку.
Громадяни приймаються на службу у військовому резерві в раніше присвоєних їм військових званнях, що прописано в пункті 36 Положення №618/2012.
Резервісти призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду служби. У разі потреби у призначенні резервіста на посаду за новою спеціальністю, призначенню на цю посаду має передувати відповідна підготовка (перепідготовка).
Питання підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації резервістів регулюється одноіменним розділом Положення №618/2012.
Згідно до пункту 100 Положення №618/2012, резервісти, які не мають досвіду військової служби, проходять підготовку у військових частинах. За необхідності та за наявності відповідного фінансування резервісти проходять підготовку з числа осіб:
сержантського і старшинського складу – при навчальних центрах;
офіцерського складу – при вищих військових навчальних закладах.
Відповідно до п.101 Положення №618/2012, резервісти, прийняті на службу у військовому резерві з числа військовозобов’язаних (у тому числі жінок), які мають досвід військової служби, та прийняті на цю службу не за основною військово-обліковою спеціальністю, проходять перепідготовку у військових частинах (навчальних центрах), а резервісти з числа осіб офіцерського складу – при вищих військових навчальних закладах.
Резервісти, які прослужили у військовому резерві не менше одного року, можуть підвищувати свою кваліфікацію у зв’язку зі службовою необхідністю.
Відповідно до п.103 Положення №618/2012, добір кандидатів для підвищення кваліфікації, в тому числі на їх особисте прохання, здійснюється командирами (начальниками) військових частин.
Порядок направлення резервістів для підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації до вищих військових навчальних закладів та до навчальних центрів, перелік спеціальностей, за якими проводиться підготовка, визначаються Генеральним штабом ЗСУ.
Резервісти після закінчення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації складають іспити за відповідними навчальними програмами.
Резервістам, які пройшли навчання за програмами підготовки сержантського (старшинського) складу і склали іспити, присвоюється відповідне військове звання у порядку, встановленому цим Положенням.
Підготовка резервістів здійснюється у складі штатних підрозділів військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві, або інших підрозділів зі спорідненою підготовкою за програмами підготовки та в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України (п.107 Положення №618/2012).
Зміст поняття “у разі потреби” роз’яснює стаття 25 Постановм КМУ №48 від 01.02.2012, яка містить наступні положення:
Генеральний штаб Збройних Сил:
1) вивчає потребу в підготовці офіцерів запасу та надає Міноборони перелік військово-облікових спеціальностей, обсяги підготовки офіцерів запасу за ними з урахуванням територіального принципу комплектування Збройних Сил та інших військових формувань під час мобілізації, бере участь у розробленні кваліфікаційних характеристик;
2) затверджує штат (штатний розпис) вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів, у яких військова підготовка організується Генеральним штабом;
7) визначає кількість громадян, які у разі потреби за наказом Міністра оборони можуть бути призвані для проходження військової служби осіб офіцерського складу;
8) проводить у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах та у військових комісаріатах перевірку стану військового обліку студентів та інших осіб.
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/48-2012-%D0%BF#n8 – це посилання на Постанову КМУ №48, в кінці якої перелік вишів, на базі яких проводиться підготовка.
Щодо присвоєння чергових звань:
Пункт 37 Положення №618/2012 передбачає, що чергові військові звання присвоюються у порядку, передбаченому цим Положенням.
До військових звань резервістів додається слово «резерву».
До військових звань резервістів офіцерського складу, які призначені на посади медичної або юридичної служб Збройних Сил України, мають повну вищу медичну чи юридичну освіту та займають відповідну штатну посаду, додаються слова «медичної служби резерву» або «юстиції резерву».
Командир (начальник) військової частини надсилає витяг із наказу про присвоєння резервісту військового звання або позбавлення його такого звання до військового комісаріату, в якому резервіст перебуває на військовому обліку, у триденний строк після його видання (пункт 38 Положення №618/2012).
Згідно до п.39 Положення №618/2012, чергові військові звання резервістам присвоюються:
1) до старшого сержанта (головного старшини) включно – командирами полків (кораблів 1 рангу), бригад і посадовими особами, які мають рівні з ними та вищі права;
2) до старшого прапорщика (старшого мічмана) включно – командиром корпусу, посадовими особами, які мають рівні з ним та вищі права;
3) до майора (капітана 3 рангу) включно – командувачами видів Збройних Сил України, військ оперативних командувань, першим заступником начальника Генерального штабу ЗСУ;
4) до підполковника (капітана 2 рангу) включно – першим заступником Міністра оборони України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, командиром військової частини А0515;
5) до полковника (капітана 1 рангу) включно – Міністром оборони України.
Посадові особи, зазначені у цьому пункті, мають право присвоювати чергові військові звання лише резервістам, які перебувають в їх прямому підпорядкуванні.
Військові звання старшого солдата (старшого матроса) у порядку заохочення присвоюються командирами полків (кораблів 1 рангу), бригад і посадовими особами, які мають рівні з ними права та вищі (пункт 40 Положення №618/2012).
Строки вислуги у відповідних військових званнях також встановлюються Положенням №618/2012:
Для резервістів рядового складу, сержантського та старшинського складу встановлюються такі строки вислуги у військовому званні:
солдата резерву (матроса резерву) – два роки;
старшого солдата резерву (старшого матроса резерву) – один рік;
молодшого сержанта резерву (старшини 2 статті резерву) – два роки;
сержанта резерву (старшини 1 статті резерву) – два роки;
старшого сержанта резерву (головного старшини резерву) – два роки;
старшини резерву (головного корабельного старшини резерву) – два роки;
прапорщика резерву (мічмана резерву) – п’ять років.
Для резервістів молодшого та старшого офіцерського складу встановлюються такі строки вислуги у військовому званні (крім офіцерів льотного складу авіації та плавскладу підводних човнів):
молодшого лейтенанта резерву, лейтенанта резерву – два роки;
старшого лейтенанта резерву, капітана резерву (капітан-лейтенанта резерву) – три роки;
майора резерву (капітана 3 рангу резерву) – чотири роки;
підполковника резерву (капітана 2 рангу резерву) – п’ять років.
Для резервістів – офіцерів льотного складу авіації та плавскладу підводних човнів установлюються такі строки вислуги у військовому званні:
молодшого лейтенанта резерву – один рік;
лейтенанта резерву, старшого лейтенанта резерву – два роки;
капітана резерву (капітан-лейтенанта резерву), майора резерву (капітана 3 рангу резерву) – три роки;
підполковника резерву (капітана 2 рангу резерву) – чотири роки.
Строк вислуги у військовому званні старшого прапорщика резерву (старшого мічмана резерву), полковника резерву (капітана 1 рангу резерву) не встановлюється.
Строк вислуги резервіста у військовому званні обчислюється з дня присвоєння йому відповідного військового звання.
До строку вислуги резервіста у військовому званні зараховується:
час його перебування у цьому званні на військовій службі, службі у військовому резерві, перебування в запасі;
час перерви в службі у військовому резерві у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності або незаконним звільненням зі служби у військовому резерві.
Не зараховується до строку вислуги резервіста у військовому званні час його перебування в пониженому військовому званні згідно з накладеним дисциплінарним стягненням.
Військові звання присвоюються резервістам послідовно, з урахуванням посади, яку вони займають, та інших умов, передбачених Положенням №618/2012.
Згідно до п.47 Положення №618/2012 первинне офіцерське військове звання молодшого лейтенанта присвоюється резервістам, які під час проходження служби у військовому резерві здобули повну вищу освіту за спеціальністю, спорідненою з відповідною військово-обліковою спеціальністю, за результатами атестації, з урахуванням потреби в офіцерах такої спеціальності, за умови проходження служби у військовому резерві не менше трьох років.
В п.48 йдеться, що чергові військові звання присвоюються резервістам, у яких закінчився строк вислуги у попередньому військовому званні та які призначені на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачені військові звання, вищі від тих, що вони мають, з урахуванням їх професійно-ділових якостей, організаторських здібностей, результатів командирської (професійної) підготовки і досвіду служби.
Про присвоєння чергових військових звань резервістам оголошують командири (начальники) військових частин в урочистій обстановці з врученням погонів, що відповідають присвоєному військовому званню, а у період між зборами – військові комісари за місцем перебування резервістів на військовому обліку.
Призначення резервістів на посади здійснюється командирами (начальниками) військових частин.
Резервісти офіцерського складу можуть призначатися на посади, передбачені штатами органів військового управління, військових частин, не більше ніж на два ступені вищі або на один ступінь нижчі їх військових звань.
Призначення резервістів на посади здійснюється:
1) на вищі посади – у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади – у порядку переміщення;
3) на нижчі посади:
у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду за їх згодою;
за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
за сімейними обставинами – на особисте прохання;
у порядку виконання накладеного під час виконання обов’язків служби у військовому резерві дисциплінарного стягнення – відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Cтаття 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачає, що військовослужбовці, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, громадяни призовного віку, які мають вищу освіту, військовозобов’язані, резервісти, які не мають військових звань офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років приймаються на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. Таким чином, Закон дозволяє укладати контракт не лише тим, хто проходить кадрову або строкову військову службу, але й військову службу за призовом під час мобілізації та на особливий період.
Закон передбачає, що у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший, укладений з ним контракт припиняється, а з таким військовослужбовцем укладається новий контракт для проходження відповідного виду військової служби.
Доброго дня.
Щодо можливості звільнення з військової служби внаслідок дострокового припинення (розірвання) контракту законодавство каже наступне.
Згідно ст.. 26. Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», звільнення зі служби проводиться для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, – на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті;
Частина 6 визначає загальні випадки розірвання контракту, частина 8 містить обмеження для особливого періоду, незалежно від того, чи є військовослужбовець контрактником.
Частина 6 ст. 26: Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби:
….
д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;
Частина 8 ст. 26: Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
….
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, атакож батьками своїми (
Отже, ініціювати дострокове розірвання контракту Ви можете в разі, якщо:- щодо Вашого батька є медичний висновок медико-соціальної експертної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за ним (не плутаємо з документами на інвалідність – то інше!);
– Ви будете мати підтвердження, що такий постійний догляд будете забезпечувати саме Ви. Постійний догляд включає до себе сумісне проживання з хворим, в деяких випадках – незайнятість особи, що його здійснює (не обов’язково), реєстрація Вас як особи, що здійснює такий догляд (докладніше треба з’ясовувати у місцевих відділах соціального забезпечення) – наприклад, звернення за державною соціальною допомогою за догляд за громадянами, що потребують стороннього догляду згідно ЗУ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”. Підтвердженням того, що саме Ви маєте здійснювати такий догляд є відсутність інших осіб, які можуть його здійснювати (відсутність сумісно проживаючих родичів, постійна повна зайнятість родичів на роботі тощо). Взагалі – питання підтвердження догляду конкретною особою краще обговорити в соцбезі.
Доброго дня.
Не зовсім так.
Новим законом від 18.03.2015р., яким внесено зміни до низки законодавчих актів щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації, це питання вирішено.
Змінами до ст.. 119 КЗпП передбачено як продовження строку збереження робочого місця до 18 місяців, так й гарантії щодо збереження робочого місця та середнього заробітку за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та знаходяться на лікуванні у медичних закладах.
Проблема у тім, що цей закон набуде чинності після його опублікування, а зараз він лише направляється на підпис Президенту. Ми не впевнені, що за ті два дні, що залишились до демобілізації, його встигнуть опублікувати.
Тому зараз питання стоїть гостре. Навіть в разі звільнення, Вашого чоловіка на роботі поновлять через суд, це майже безпрограшна справа. Але, щоб запобігти звільненню та, у гіршому випадку, мати «залізний» аргумент у суді, треба негайно письмово повідомити роботодавця про
А найближчим часом новий закон буде опублікований та набуде чинності, отже питання буде владнано.
Якщо, незважаючи на звернення, Вашого чоловіка буде звільнено – негайно після демобілізації подавайте позов до суду про поновлення на роботі та оплати вимушеного прогулу. Це не повинно бути складною справою.
Для більш легкого проходження судової справи варто одразу звернутись до:- органів прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією, в даному випадку питання аналогічне
– місцевого військкомату, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов»язано вживати заходів для захисту прав мобілізованих.
Їх можна просити подавати позов в інтересах чоловіка, а краще та швидше – залучати в якості третьої особи.
Не хвилюйтесь. Вирішиться. Перспективи нормальні.