Добрый день. Изменение военной специальности регулируется следующими нормами законодательства. Часть 9 статьи 1 Закона Украины «О военной обязанности и военной службе» №2232-XII от 25.03.1992 гласит, что военнообязанные – это лица, которые находятся в запасе для комплектования Вооруженных Сил Украины и других военных формирований на особый период, а также для выполнения работ по обеспечению обороны страны. В части 10 статьи 1 этого же Закона №2232-XII предусмотрено, что граждане Украины, которые приписаны к призывным участкам или пребывают в запасе Вооруженных Сил Украины, или проходят службу у военном резерве, обязаны прибыть по вызову районного (городского) военного комиссариата для оформления военно-учетных документов, приписки, прохождения медицинского осмотра, направления на подготовку с целью получения или усовершенствования военно-учетной специальности, призыва на военную службу или на сборы военнообязанных.
Доброго дня. Дякуємо за пояснення, тепер Ваше питання зрозуміле.
Відповідно до ст.. 58 Кримінального кодексу, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Частина 2 цієї ж статті визначає, що під час відбування цього покарання засуджений 1. не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, 2. строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Отже, службове обмеження – це судимість.
Стаття 89 Кримінального Кодексу визначає строки погашення судимості. Відповідно до цієї статті, такими, що не мають судимості, визнаються особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту.
Таким чином, після закінчення відбування Вами службового обмеження (або достроковому звільненні від його відбування), судимість погашається автоматично та Ви вважаєтесь особою, що судимості не має. Окремих рішень та оформлення якихось документів цей факт не потребує.
Інформація про судимість буде зберігатися в інформаційних базах правоохоронних органів, але впливу на подальшу долю погашена судимість не має – за законом.
Погашена судимість дозволяє отримувати довідки, в тому числі, для виїзду за кордон, прийняття на певні посади.
Прийняттю на державну службу або на службу у органи МВС погашена судимість теж не має зашкоджати (всюди, де серед вимог міститься «відсутність судимості» мова йде про непогашену судимість).
Теоретично, можлива відмова у прийнятті на роботу через репутаційний ризик (нагадаємо, вилучити відомості з інформаційної бази правоохоронних органів неможливо – в разі їх туди внесення), але 1. це за межами правового полю, вплинути на це ніхто не може, репутаційні ризики можна знайти щодо різних людей з різних підстав та вони завжди «вуалюються» при відмові у прийнятті на роботу 2. враховуючи те, що відбуття покарання у такому вигляді не має на увазі вчинення тяжкого злочину, це, все ж-таки, мало вірогідно.
Наприкінці нагадаємо Вам про те, що особа з погашеними судимостями може законно обіймати самі високі державні посади – наприклад, посаду Президента.
Доброго дня. Відповідно до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”:
– військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я.
– за відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів абоза місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
-військовослужбовці, які отримали захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, після лікування у військово-медичному закладі охорони здоров’я мають право на позачергове одержання путівок до санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Отже, направити військовослужбовця на лікування до цивільної лікарні можливо лише у випадках відсутності військового шпиталю за місцем проходження служби або за місцем проживання, або у невідкладних випадках (стан здоров’я вимагає негайної допомоги, яку можна надати у лікарні), лише за рахунок Міністерства оборони та лише за направленням на лікування, а не за власним бажанням «долікуватись» хворого. Більш того, за результатами лікування у військовому шпиталі, військовослужбовця обов’язково обслідує ВЛК та надає висновок – повернутись на службу, служба з обмеженням, продовження лікування, направлення на санаторне-курортне лікування тощо.
Якщо є підстави вважати, що лікування, яке надається військовослужбовцю зараз, є не адекватним його стану або в разі відмови у продовженні лікування у військовому шпиталі, необхідно негайно звернутись до начальника медичного закладу зі скаргою на дії лікарів. Відповідно до ст.. 22 Закону України «Про звернення громадян», керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян зобов’язані проводити особистий прийом громадян. Посилаючись на цю норму, наполягайте на особистому прийомі.
В разі, якщо особистий прийом не приніс результатів – варто звернутись до вищестоящої структури.
Військові шпиталі підпорядковуються Військово-медичному департаменту Міністерства оборони України.
Телефон «гарячої лінії» ВМД МО – (044) 271-34-86.
«Гаряча лінія» та Call-центр МО України: (044) 454-41-36.
В разі неможливості вирішити питання негайно внаслідок особистих звернень, варто терміново подати письмову скаргу на дії лікарів.
Скарга адресується:
– Головному лікарю (начальнику) військово-медичного закладу, де проходить лікування військовослужбовець
та (одночасно)
– Військово-медичному департаменту Міністерства оборони України.
Скарга подається у письмовому вигляді особисто через канцелярію (на Вашому екземплярі скарги вимагайте проставити відмітку про прийняття) або надсилається поштою, при цьому радимо відправляти її через відділення Укрпошти з повідомленням про вручення (Укрпошта надає таку послугу).
В скарзі зазначається ПІБ скаржника та адреса для надання відповіді. У скарзі у вільній формі викладаються обставини та формуються вимоги – забезпечити належне лікування військовослужбовця у військово-медичному закладі здоров’я відповідно до вимог Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. У зверненні необхідно зазначити, що Ви вимагаєте надати відповідь та вирішити питання по суті відповідно до норм ст.. 20 Закону України «Про звернення громадян» протягом 15 днів з дня отримання скарги, оскільки вирішення питання не потребує додаткового часу через те, що його вирішення та контроль за діями лікарів відноситься до безпосередніх обов’язків отримувачів скарги.
Відмовити у прийнятті скарги Вам не мають права – відповідно до ст.. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду.