Онлайн консультація

Доброго дня. Дуже співчуваємо.
Недієздатність – то інше. В даному випадку мають місце обмеження по службі згідно висновку ВЛК.
Якщо ВЛК надала висновок щодо придатності до військової служби з певними обмеженнями – то звільнення не може бути проведене, людина має проходити служби – але з визначеними у висновку обмеженнями.
Підстави для звільнення в особливий період визначені частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Так, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Якщо висновок ВЛК не містить приписів про непридатність, але це суттєво не відповідає реальному стану здоров’я – Ваш син може вимагати або повторного проведення військово лікарської експертизи (якщо стан здоров’я суттєво погіршився та він потребує нового курсу лікування) або оскаржити існуючий висновок ВЛК.
Щодо проуедури оскарження:
Решения военно – врачебной комиссии гарнизона, госпиталя могут быть обжалованы в военно-врачебную комиссию регионапо территориальному принципу (т.е. в ВКК региона, где проживает военнослужащий), или Центральную военно – врачебной комиссию.
2. Решения военно – врачебной комиссии региона могут быть обжалованы в Центральную военно – врачебной комиссию или в судебном порядке.
2. Решения Центральную военно – врачебной комиссии могут быть обжалованы в судебном порядке.

Возможность пересмотра и обжалования решений ВКК предусмотрена Приказом Министра обороны Украины от 14.08.2008 года “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.

Для пересмотра решения необходимо подать в вышестоящую ВВК заявление о пересмотре постановления нижестоящей военно – врачебной комиссии, и приложить к заявлению все имеющиеся документы, выданные военно – врачебной комиссией, решение которой пересматривается. Также в заявлении необходимо указать причины для инициирования пересмотра. Срок для подачи документов на пересмотр вышестоящей ВВК законодательно не установлен, но целесообразно подавать заявление в кратчайшие сроки с момента получения документов на руки.

Также сообщаем, что Центральная военно-лечебная комиссия Министерства обороны Украины находится по адрессу: г. Киев, Госпитальная 16.
Информацию относительно ВВК регионов Вы можете уточнить по ссылке http://www.milmed.org.ua

Что касается обжалования решения ВВК в суде, то такое обжалование осуществляется в порядке, предусмотренном Кодексом административного судопроизводства Украины (далее – Кодекс), в административном суде.
Согласно ст 2 Кодекса, в административные суды могут быть обжалованы любые решения, действия или бездействие субъектов властных полномочий. При этом срок обращения в суд не может превышать:
– одного месяца с момента вынесения решения вышестоящей ВВК, если первоначальные выводы нижестоящей ВВК обжаловались в таком порядке;
– шести месяцев с момента вынесения решения, если решение не обжаловалось в вышестояющую инстанцию.

Административный иск может содержать требования об отмене или признании недействительным решения ВВК и об обязательстве ВВК принять новое решение.

Административный суд должен рассмотреть административный иск в течении одного месяца со дня открытия административного производства.

У Головному управлiннi оборонного та мобiлiзацiйного планування Генерального штабу Збройних Сил України опрацьовано Ваше звернення щодо надання роз’яснення про те, чи продовжує дiяти особливий перiод в України пiсля завершення часткової мобiлiзацiї.
За результатами опрацювання повiдомляємо, що вiдповiдно до статтi 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобiлiзацiю» вiд 17 березня 2014 року № 302/2014 в України настав особливий перiод. Скасування особливого перiоду буде здiйснено окремим Указом Президента України «Про демобiлiзацiю» пiсля стабiлiзацiї обстановки на сходi України.
Враховуючи зазначене, на даний час в Українi дiє особливий перiод.
Т. в. о. начальника Головного управлiння оборонного
та мобiлiзацiйного планування Генерального штабу Збройних Сил України,
генерал-майор
В. Д. Талалай

Щодо законодавчого визначення особливого періоду:
Закон України «Про оборону України» визначає особливий період як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєний час та воєнний стан – це різні речі.
Воєний стан – особливий правовий режим, його в Україні не оголошували.
Воєнний час (а саме до нього прив’язане поняття особливого періоду через кому) – З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
Що таке фактичний початок воєнних дій – визначень немає. Але з визначення зрозуміло, що це обставини де-факту, їх настання не прив’язено до видачі нормативно-правового акту.
Але у сукупності з тим, що 1) період мобілізації, визначений указами президента, не співпадає навіть зі строком служби по цій хвилі мобілізації 2) передбачені 119 ст. КЗпП пільги по збереженню робочого місця контрактникам на особливий період явно не передбачають звільнення пільговика через 45-210 днів 3) фактичну тривалість контрактів зі ЗСУ, укладених на особливий час 4) фактичну  заморозку звільнення контрактників за 26 ст. закону про військову службу  (всі строки контрактів, що закінчились, автоматично продовжуються до рішення про демобілізацію або до закінчення особливого періоду) – роз’яснення Генштабу є розумним.
119 стаття Кодексу законів про працю України містить вичерпну та пряму норму:
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробітокна підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу», яким прямо встановлено відповідальність роботодавця, зокрема,
– частину 2 ст. 265 КЗпП доповнено абзацом п’ятим такого змісту: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;

– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено новою частиною сьомою такого змісту: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України«Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Доброго дня.
На нашу думку, вичерпні відповіді на Ваше запитання міститься в Дисциплінарному статуті ЗСУ та Статуті внутрішньої служби ЗСУ, які Ви, як військовослужбовець, маєте знати краще за юристів.