Доброго дня. Не зовсім зрозуміле запитання. Військову службу проходить чоловік – отже питання його виходу за межі частини вирішується між ним та командиром.
Військовослужбовець строкової служби має наступні права:
1. Відпустка
Згідно п. 12 статті 10′ Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, але не раніш як через 3 місяці проходження ними строкової військової служби.
Згідно п. 17 вказаної статті – ця відпустка може бути надана також в особливий період.
Питання щодо конкретного строку та порядку надання відпустки вирішується командиром військової частини – оскільки п. 19 цієї ж статті дозволяє припинити надання відпусток в особливий період
2. Вихідні дні
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України у розділі 5 передбачає, що для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Питання виходу військовослужбовця за межі військової частини у вихідний день вирішується командиром підрозділу. Це так звані “увольнительные” – фактично, військовослужбовець має вирішувати питання поза межі частини як у вихідний, так й в інші дні за погодженням зі своїм керівником.
Доброго дня. Ми з Вами розуміємо, що фактично переміщення можливе.Військова служба завжди мала певні особливості, серед яких – саме можливість переміщення. Мабудь, якщо дивить об’єктивно, сенс в цьому є.
Щодо законності.
Ці питання однозначно регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Щодо права на переміщення військовослужбовця – таке право надане, в окремих випадках, п. 82 Положення. Цей пункт, окрім інших підстав, містить таку підставу як «проведення організаційних заходів». Наскільки ми розуміємо – це саме Ваш випадок.
Пункт 112, в свою чергу, містить перелік виключень – коли переміщення неможливе:
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім’ї військовослужбовця за станом здоров’я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім’ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Доброго дня.
Дійсно, існує колізія.
З одного боку, стаття 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначає, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, загальна норма є. Але вона прив’язана до порядку, визначеного КМУ. Наразі є порядок, визначений Постановою КМ України від 03.05.1994 № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби” – який визначає, що до стажу державної служби включається також – у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період.
Аналогічної постанови Мінсоцполітики щодо загального стажу – немає.
Отже, є три шляхи вирішення проблеми – зачекати, поки відповідна постанова (Мінсоцполітики або Кабміну) з’явиться; звернутись до суду з позовом про встановлення факту (щодо строку стажу з врахуванням пільги та аналогії закону); звернутись із конкретним запитом до Мінсоцполітики та Комітету ВРУ з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення (очолює Л. Денісова). Комітет, до речі, доволі ефективно працює.
Цей запит має містити вимогу щодо надання роз’яснень щодо включення часу участі у АТО до загального стажу у трикратному розмірі. Запит має подаватись в порядку, визначеному Законом «Про звернення громадян».
Він має бути письмовим, із зазначенням ПІБ, адреси, підпису та дати складання, він має містити речення «прошу дати відповідь в порядку, передбаченому Законом «Про звернення громадян»» та містити викладення проблеми та саме запитання.
Надсилати його краще через відділення Укрпошти з повідомленням про вручення.