Доброго дня.
По-перше
Щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності
норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в
системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17
жовтня 2002 року N 17-рп (щодо повноважності
Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним
органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної
влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших
нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш
важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України
визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі
підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів
та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість
таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам
закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу
юридичну силу.
Ця позиція, яка випливає з Конституції України та з теорії юриспруденції (де має назву «пріоритетність закону над підзаконними актами») прямо викладена в Листі Мінінстерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18
Відтак, ієрархія нормативно-правових актів у правовій системі України залежно від їх юридичної сили є такою:
1) Основний Закон нашої держави (Конституція України);
2) закони України;
3) укази Президента України;
4) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;
5) нормативно-правові акти рад областей, міста Києва;
6) інші нормативно-правові акти України.
Отже, закони України, в тому числі – Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають пріоритет над правилами перевезення пасажирів, незалежно від того, який орган затверджував такі правила – від КМУ до місцевої ради.
По-друге
Пункт 7 ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить пряму норму – учасники бойових дій мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Стаття 12 цього Закону не містить жодних обмежень цієї пільги та/або прив’язки до фінансування з державного бюджету.
Отже, незалежно від того, які обмеження щодо кількості пільговиків прийняті у Вашому регіоні – ці обмеження не впливають на Ваше право на безкоштовний проїзд.
Відмова перевізника є свідченням відвертого нехтування перевізників Законом.
Теоритично, порушників прав громадян з числа водіїв та/або автоперевізників можна притягнути до дисциплінарної та адміністративної відповідальності.
До речі, як й до відповідальності за ухилення їх від сплати податків – адже талони на проїзд видає пасажирам рідкий водій, а це є приховуванням реального обігу та база оподаткування.
Практично, ми розуміємо що право потребує захисту на первинному рівні – у салоні маршрутки.
Право на пільгу є та воно не обмежено.
Доброго дня. Щодо вступу на навчання – коментувати не будеме. Якщо зарахують – вступите. Прокоментуємо питання, що стосуються військової служби.
Щодо суміщення навчання та строкової служби
Студенту, незалежно від форми навчання, на час проходження строковї військової служби, має надаватись академічна відпустка згідно Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти.
Вас не зобов’язують це зробити, але, в іншому випадку Ви фактично не зможете забезепечити свою присутність на сессіях. Надання відпусток військовослужбовцям для навчання не передбачені.
Щодо збереження робочого місця під час проходження строкової служби
Стаття 119 Кодексу законів про працю України пердбчає, що «за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.».
Таким чином, протягом проходження Вами строкової служби, за Вами зберігається як робоче місце, так й середній заробіток за Вашим місцем роботи.
Доброго дня. Норма п.172 не передбачає автоматичного права на безкоштовне отримання вищої освіти при продовженні контракту.
Вона передбачає:
По-перше, право військовослужбовця здійснювати таке навчання без відриву від служби – Ви самі розумієте, що, за відсутності такого права, навчатись та служити одночасно неможливо – адже, за загальних умов, вісбьковослужбовець не матиме можливість відвідувати заняття, здавати сесію – порядок надання відпусток не коригується під навчання. При продовженні контракту така можливість виникає – саме згядно змін у п. 172.
По-друге, право стосується здобуття освіти у військових ВНЗ, військових факультетах ВНЗ, а загальних ВНЗ лише у випадку, коли обрану спеціальність військові навчальні заклади надати не можуть.
Тобто – військових юристів готують – отже, використати можливість навчання без відриву від служби на юр фаці у цивільному навчальному закладі за п. 172 не можна.
П .172 Положення в редакції від 14.07.2015- «172. Особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та продовжили строк військової служби за новим контрактом, мають право навчатися без відриву від військової служби у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, а у разі відсутності можливості підготовки за спеціальностями у цих навчальних закладах, – в інших вищих навчальних закладах з метою здобуття вищої освіти.»