Онлайн консультація

Доброго дня.
Освітити питання грошового забезпечення, посилаючись не лише на фактичні дані, а й на нормативно-правові акти, наразі складно.

Раніше питання розміру винагород за участь у АТО та порядку їх виплат регулювала Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. N 24.
Постановою Кабінету Мінінстрів  України від 20.01.2016  № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” Постанову №24 було скасовано та встановлено наступне:
«в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду».
Отже – розмір винагороди «відкинуто» на окремі рішення силових органів (накази?). Період для розрахунку виплат, при цьому, збережено – це період фактичної участі у АТО.
Для військовослужбовців збройних сил України (Міністерство оборони України) було прийнято рішення щодо єдиного підходу для нарахування винагороди за участь у АТО – незалежно від посади та звання. Відповідні розрахунки увійшли до військового бюджету України, що розглядається РНБО, та, у вигляді узагальнених сум, є частиною Державного бюджету України на 2016 рік, який було затверджено відповідним законом.
При цьому, конкретний наказ МО у відкритому доступі ми поки що не знайшли – але Міністерство оборони оприлюднило відповідні розміри такої винагороди:

– для військовослужбовців, які несуть службу на лінії бойового зіткнення, грошову винагороду за участь в АТО у сумі 4, 200 гривень,
– для військовослужбовців, які несуть службу в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення воєнного конфлікту (антитерористичної операції) — 1200 гривень.

Дана інформація є публічною, розміщеною на офіційних урядових порталах (сайт Кабінету міністрів України та сайт Міністерства оборони України) – що дає підстави сприймати наведену інформацію як офіційну.
«Технічний нюанс» – на даний момент ще не внесено кореспондуючих змін до Наказу Міноборони від 02.02.2015  № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” – який повністю відповідає нормам скасованої Постанови №24 щодо розміру «атошних», але, оскільки цей наказ є підзаконним актом, за відміни Постанови КМУ №24, він застосовуватись не буде.
! Звератємо увагу на те, що виплата винагороди має зберігаєтись на час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров’я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва), психічних та поведінкових розладів.

Конкретний розмір грошового забезпечення військовослужбовця визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Регулює питання визначення базових окладів військовослужбовців, в тому числі – контрактної служби та прирівняних до них (в питаннях розрахунку розміру грошового забезпечення) мобілізованих осіб такі нормативно-правові акти:
 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена Наказом Міноборони від 11.06.2008  № 260.
Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007  № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Слід зазначити, що, останнім часом, змін до цих нормативно-правових актів щодо збільшення розмірів посадових окладів військовослужбовців, не вносились.
Таким чином, є підстави вважати, що підвищення грошового забезпечення, яке фактично відбулось у січні 2016 року – це збільшення/введення додаткового забезпечення, що може виплачуватись на постійній основі понад посадовий оклад.
При цьому, підвищення таки відбулось, але, як й випадку винагроди за участь у АТО, конкретний наказ МО у відкритому доступі ми поки що не знайшли – але Міністерство оборони оприлюднило відповідні розрахунки розміру грошового забезпечення військовослужбовців в особливий період:

Ще раз повторимо, що дана інформація є публічною, розміщеною на офіційних урядових порталах (сайт Кабінету міністрів України та сайт Міністерства оборони України) – що дає підстави сприймати наведену інформацію як офіційну.
Сайт МО:
 http://www.mil.gov.ua/news/2016/01/27/rozyasnennya-shhodo-zbilshennya-groshovogo-zabezpechennya-vijskovosluzhbovcziv–/

По-третє, що виплат «єдиноразових контрактних»
Тут змін та скасувань не відбулось. Нагадаємо, що постановою КМУ №406 від 14.05.2015р. встановлено, що держава має здійснити виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у разі їх прийняття на військову службу за контрактом у таких розмірах:

особам рядового складу – вісім мінімальних заробітних плат;

особам сержантського і старшинського складу – дев’ять мінімальних заробітних плат;

особам офіцерського складу – десять мінімальних заробітних плат.

!!! Окремо звертаємо увагу, що з’ясовувати питання розрахунку належного військовослужбовцю грошового забезпечення слід починати зі звернення до фінансової частини військової частини, які, на вимогу військовослужбовця, мають надати відповідний розрахунок. А, у випадках явної невідповідності сум, надати пояснення щодо цього розрахунку. В разі відмови у цьому – звернення має бути зроблено письмово, з обов’язковою реєстрацією.

Доброго дня. Річ у тім, що частиною дев’ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею (строк дії контракту), військова служба продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Таким чином, в особливий період, у разі закінчення строку дії контракту, новий контракт про проходження військової служби з військовослужбовцем не укладається, а його дія продовжується на період до оголошення демобілізації, про що видається відповідний наказ командира (начальника) по стройовій частині та не дублюється наказом по особовому складу.
Підстави для звільнення, в такому випадку – загальні для особливого періоду (незважаючи на строк контракту, через  його автоматичне продовження згідно ст.. 23), визначені частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»:
а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
в) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
г) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
виховання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
д) у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;
ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону (Цим абзацем передбачена наступна можливість: для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців);
з) які досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
Також з військової служби звільняються військовослужбовці, які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання.

Доброго дня. В цілому законно – звістно, якщо відсутній відповідний висновок ВЛК.
Дивіться, частиною дев’ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею (строк дії контракту), військова служба продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Таким чином, в особливий період, у разі закінчення строку дії контракту, новий контракт про проходження військової служби з військовослужбовцем не укладається, а його дія продовжується на період до оголошення демобілізації, про що видається відповідний наказ командира (начальника) по стройовій частині та не дублюється наказом по особовому складу.
Підстави для звільнення, в такому випадку – загальні для особливого періоду (незважаючи на строк контракту, через  його автоматичне продовження згідно ст.. 23), визначені частиною 8 статті 26:
Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, серед іншого, – за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.