Доброго дня. Розмір аліментів може бути переглянутий виключно в судовому порядку. Ваша дружина може бути ашим представником – в тому числі при подачі позову та його розгляду – але виключно за наявності належним чином оформленої довіреності для цього, з відповідними обсягом повноважень. Вона може діяти виключно як Ваш представник, а не як член Вашої сім’ї – адже всі правовідносини щодо сплати аліментів є виключно особистими зобов’язаннями людини перед неповнолітньою дитиною, передбачені Сімейним кодексом.
Під час проходження служби довіреність може бути посвідчена як нотаріусом, так й командиром військової частини.
Доброго дня.
Сподіваємось, що мова йде не про загиблого військовослужбовця? Бо в цьому разі пільги щодо освіти дітей зовсім інші – але не дай боже.
Щодо освітніх пільг дітей учасників бойових дій – стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що «держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді:
повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
соціальної стипендії;
безоплатного забезпечення підручниками;
безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
безоплатного проживання в гуртожитку;
інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України».
При вступі до ВНЗ необхідно надати копію документів для підтвердження права дитини на пільги – копію посвідчення учасника бойових дій та свідоцтво про народження дитини (для встановлення родинного зв’язку).
Але, для з’ясування фактичного наповнення цієї пільги – до вступу радимо звернутись до обраного ВНЗ (державного/комунального) та з’ясувати, на що з окресленого у ст. 12 зможе претендувати дитина – оскільки єдиний порядок державної підтримки, розроблений КМУ, наразі відсутній.
Просимо звернути увагу на те, що, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на зарахування поза конкурсом мають право лише діти військовослужбоця, який загинув – протягом трьох років після здобуття відповідної загальної середньої освіти, зарахування здійснюється за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.
Доброго дня.
Річ у тім, що, з моменту зарахування військовозобов’язаного до ЗСУ при проведенні призову по мобілізації, військовозобов’язаний стає повноцінним військовослужбовцем, на якого розповсюджуються всі права та обов’язки військовослужбовців, встановлені для них чинним законодавством.
Всі моменти проходження служби військовослужбовцями врегульовані, зокрема, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Статут чітко визначає процедуру направлення на лікування:
«Офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом за висновком лікаря можуть залишатися для лікування на квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних книжках та видає довідки про стан здоров’я. Мається на увазі саме військовий лікар.
п.257. Висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом – від виконання службових обов’язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, – фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов’язків підлягають виконанню посадовими особами.
По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових обов’язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по військовій частині.
п.260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря – черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини.
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі та атестат на продовольство, за необхідності – довідку про травму і медичну характеристику, а у разі вибуття на лікування за межі гарнізону, крім того, – атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
п.261. Про всіх військовослужбовців, яких направлено на стаціонарне лікування поза частиною, начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов’язаний у той же день повідомити командирові частини, з якої ці військовослужбовці прибули.
Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або у відрядженні, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами.
п.262. Начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов’язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої прибув; після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту частини, де здають медичні документи; інші документи здаються старшині роти.»
Отже, основні питання лікування віськовослужбовців – це, з одного боку, право на безоплате лікування у військових медичних закладах, з другого – питання обліку, законності відсутності за місцем служби та сецифіки оцінки придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби за результатами лікування.
Такий облік та висновки забезпечує саме виписана процедура та військові лікарі.
Тому, в разі крайньої потреби у лікуванні саме в цивільних лікарнях, варто пам’ятати, що, без погодження цього питання з військово-медичними закладами та керівництвом ВЧ, можуть виникнути обрунтовані проблеми щодо підтвердження як стану здоров’я за результатами лікування («цивільні» лікарі не оформлюють належних для військовослужбовців висновків – як щодо придатності до подальшого проходження служби, так й щодо виправданості відсутності за місцем служби, не мають можливості також, за потреби, провести військово лікарську експертизу), так й виправданості відсутності за місцем служби. Отже, дуже радимо таке лікування здійснювати лише за оформленим направленнм від військових лікарів, якщо таке буде видано (зобов’язати це зробити за об’єктивних підстав не можна).