Аналіз законодавства: Військовослужбовець/доброволець зник безвісті

Перш за все, потрібно відмітити, що на даний час законодавство України повною мірою не задовольняє нагальну потребу у гарантіях та соціальному захисті наших героїв, які захищають Україну від агресора. Водночас, поступово зміни до нормативних актів вносяться, хоч не так швидко, як бажається. Тому, якщо вас не задовольнять відповіді, надані в цій статті, можемо запевнити, що використані нормативні акти постійно знаходяться в стадії змін та доповнень, а отже, будемо вірити, що найближчим часом знайдуться відповіді на складні питання та Верховна Рада все ж прийме низку законопроектів, які регулюють відносини учасників АТО та їх правовий захист, тим паче, що народними депутатами стали й командири добровольчих батальйонів. В разі змін до законодавства до статей будуть вноситься відповідні зміни з роз’ясненнями.

1. Розглянемо ситуацію, коли військовослужбовець зник безвісті в зоні АТО під час бойових дій.

По-перше, потрібно розібратись у порядку визнання військовослужбовця зниклим безвісті.

По-друге, необхідно встановити, які пільги мають члени родини зниклого безвісті воїна.

Почнемо з другого питання. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» сім’ї військовослужбовців, що зникли безвісті під час бойових дій, прирівнюють до родин загиблих на фронті.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які перебували на їх утриманні.

Члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається:

– непрацездатним дітям;

– непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування,

– непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Крім того, батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками – 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років – для чоловіків і не менше 20 років – для жінок.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, або якщо вони є інвалідами.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

Отже, родина зниклого безвісті має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника в порядку ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стосовно першого питання, вважаю, що визнавати таку особу зниклою безвісті або померлою в порядку цивільного судочинства недоцільно, оскільки в результаті отримання такого рішення суду родина зниклого без вісті не зможе отримати пільги (пенсію), які вона повинна мати як родина учасника бойових дій, який зник безвісті.

В даній ситуації звернемось до «Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України N 333 від 26.05.2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 р. за N 611/25388, розділом III«Організація та ведення обліку особового складу в особливий період» якої встановлено, що облік особового складу в особливий період ведеться в порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Для обліку особового складу в особливий період використовуються:

– на особовий склад, який проходив військову службу у Збройних Силах, – облікові документи, які велися на нього в мирний час;

– на особовий склад, призваний із запасу у разі оголошення мобілізації:

на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу – особові справи та послужні картки, отримані з військових комісаріатів;

на сержантів і солдатів – обліково-послужні картки, вилучені з їхніх військових квитків.

У кадровому органі Генерального штабу для оперативного обліку військовослужбовців, призваних із запасу, і військовослужбовців, переміщених у період мобілізації на інші посади, використовуються Контрольні картки.

Особовий склад, який прибув по мобілізації, зараховується в день прибуття до списків особового складу військової частини,проводиться наказом по стройовій частині після закінчення відмобілізування командирами цих частин відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом незалежно від номенклатури посад для призначення на мирний час. Ці накази є підставою для визначення посадового становища офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, запису відомостей про них до облікових документів, виписки та видачі їм документів, що посвідчують особу. Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.

Військовозобов’язані, призвані по мобілізації, вважаються зарахованими на військову службу з дня прибуття до військового комісаріату для відправки у військову частину.

У військових квитках особового складу, призваного по мобілізації, а в офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, крім того, в особових справах і послужних картках робиться запис про дату призову по мобілізації і направлення до місця служби, яка засвідчується підписом військового комісара і гербовою печаткою. Особам, які прибули по мобілізації безпосередньо до військових частин або перебували на цей час на навчальному зборі, відмітки про час їх призову робляться у військових квитках начальником штабу військової частини. До отримання офіцерами, особами рядового, сержантського і старшинського складу, призваними із запасу, документів, що посвідчують особу, в їхні військові квитки вносяться також записи про призначення на посаду та інші зміни в службовому становищі.

При видачі документів, що посвідчують особу, військові квитки в офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, призваних із запасу, вилучаються і зберігаються в їхніх особових справах.

На військовослужбовців, призваних у разі оголошення мобілізації, облікові документи військові комісаріати пересилають безпосередньо до військових частин, куди направлені військовослужбовці.

Персональний і штатно-посадовий облік у кадрових органах оперативних командувань, видів Збройних Сил на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу здійснюється за обліковими документами, які отримують від військових частин, з’єднань, що прибувають до складу оперативного командування, виду Збройних Сил. Документи персонального обліку військовослужбовців, яких не вистачає, складаються в цих кадрових органах.

На офіцерів, які раніше проходили військову службу і призвані із запасу в разі оголошення мобілізації, другі примірники особових справ запитуються за потреби з відповідних військових комісаріатів.

Командирам військових частин (з’єднань) забороняється:

– направляти на виконання бойових завдань особовий склад із числа поповнення, який ще не внесений до облікових документів підрозділів і штабу військової частини;

– самовільно заносити до списків особового складу військової частини військовослужбовців інших військових частин (тих, які відстали під час маршу, передислокації, бою). Військовослужбовці, які відстали від своїх військових частин, направляються до місця служби або до резервних військових частин оперативного командування, виду Збройних Сил.

Командири відділень, взводів, рот, батарей відповідних до них підрозділів, а також командири підрозділів і служб кораблів усіх рангів зобов’язані:

– перевіряти наявність особового складу перед початком маршу, під час привалів і після їх завершення, перед початком бойових дій, під час бойових дій і після них;

– незалежно від обставин знати про кожного військовослужбовця, що вибув зі строю: причину вибуття, коли, де, за яких обставин це трапилося;

– щодня і після кожного бою доповідати своєму безпосередньому командиру про наявність і втрати особового складу.

Облік офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу військових частин, які беруть участь у бойових діях, ведеться за схемою обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу в кадрових органах, які беруть участь у бойових діях.

Персональний облік особового складу, який вибув зі строю через загибель (смерть), поранення, хворобу та з інших причин, у підрозділах військових частин ведеться в такому порядку:

у відділенні та взводі – про всіх військовослужбовців, що вибули зі строю, командири відділень і взводів доповідають своєму безпосередньому командиру (начальнику) щодня в ході бою і після перевірки наявності особового складу після бою;

у роті (батареї), окремому підрозділі – на всіх військовослужбовців, що вибули зі строю, складається Іменний список особового складу, який вибув зі строю (додаток 61). Іменний список особового складу, який вибув зі строю, щоденно подається командиру батальйону (дивізіону), до штабу військової частини;

у батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) – на підставі даних іменних списків особового складу, який вибув зі строю рот (батарей) і окремих підрозділів, про втрати особового складу, звірені з даними закладу охорони здоров’я військової частини, складається загальний іменний список особового складу, який вибув зі строю, на особовий склад батальйону (дивізіону, ескадрильї), який разом із добовою відомістю щоденно надається до штабу військової частини.

Загиблі, померлі і безвісно відсутні офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу виключаються зі списків особового складу Збройних Сил наказами по особовому складу.

Особовий склад, який вибув із військових частин, виключається зі списків у такі строки:

загиблі (померлі), які потрапили в полон, звільнені з військової служби, а також переміщені до інших військових частин або направлені на навчання до військових навчальних закладів, – у день вибуття;

евакуйовані внаслідок поранень, через хворобу до закладів охорони здоров’я за межі військової частини, а офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу – за межі з’єднання чи окремих частин, які не входять до складу з’єднання, – у день евакуації;

зниклі безвісти і ті, які не повернулися в установлений строк із відрядження, відпусток або закладів охорони здоров’я, а також ті, які дезертирували, – після ретельного їх розшуку і розслідування обставин їх дезертирства або неповернення до частини, але не пізніше п’ятнадцяти діб з дня зникнення, дезертирства і закінчення строку відрядження, відпустки або строку повернення до частини, повідомленого закладом охорони здоров’я.

При втраті документів персонального обліку особового складу кадрові органи з’єднань, штаби військових частин, які втратили документи, негайно вживають заходів до складання нових облікових документів. У разі масової загибелі чи втрати облікових документів кадрові органи з’єднань повинні негайно отримати від військових частин (з’єднань) іменні списки на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу відповідно до додатка 7 до цієї Інструкції, а штаби військових частин – іменні списки на весь особовий склад від підрозділів відповідно до додатка 6 до цієї Інструкції, на підставі яких провести відновлення втрачених документів. Конкретні строки відновлення документів встановлюються начальником вищого штабу або кадрового органу.

У випадку загибелі військової частини в результаті застосування ворогом зброї масового ураження штаби і кадрові органи з’єднань зобов’язані вжити всіх необхідних заходів для визначення кількості і встановлення прізвищ, імен, по батькові, військових звань загиблих військовослужбовців (шляхом опитування залишених у живих, розшуку збережених документів і документів, які велися на військовослужбовців у штабах і кадрових органах з’єднання).

Особовий склад, який безповоротно вибув із Збройних Сил унаслідок загибелі (смерті), полону, зникнення безвісти та з інших причин, становить безповоротні втрати особового складу. Вони розділяються на бойові та небойові.

До бойових безповоротних втрат відносяться особи, які:

• загинули на полі бою;
• загинули від застосування противником зброї масового ураження й інших видів зброї, незалежно від місця загибелі;
• померли від ран, контузій, каліцтва, одержаних у ході бойових дій і в тилу;
• померли від хвороб, пов’язаних з участю в бойових діях;
• зникли безвісти;
• потрапили до полону;
• загинули (померли) унаслідок подій і нещасних випадків, пов’язаних із виконанням завдань командування в ході бойових дій і в тилу (аварій літаків, автомашин та іншої бойової техніки, катастроф на залізниці, вибухів мін, виконання рятувальних робіт тощо).

Враховуючи вищеозначене, вважаємо, що у разі зникнення безвісті військовослужбовця необхідно письмово звертатися до тієї військової частини, де військовослужбовець був зарахованийдо списків особового складу, за відповідним документом, в якому буде зазначено, що такий-то військовослужбовець зник безвісті тоді-то при таких-то обставинах. Після отримання документу вже звертатись за отриманням пенсії.

2. Доброволець зник безвісті.

На сьогодні добровольці, з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, на превеликий жаль, не мають чітко визначеного юридичного статусу, у зв’язку з чим вказані особи залишаються незахищеними (чинним законодавством не передбачено визнання зазначеної категорії осіб учасниками бойових дій, а відтак вони позбавлені відповідних пільг і виплат у разі поранення чи загибелі).

У зв’язку з цим підготовлено проект (№ 5037 від 05.09.2014 р.) Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо визнання учасниками бойових дій осіб, які у складі добровольчих формувань територіальної оборони були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції.

Проектом Закону передбачається доповнити Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, додавши до переліку учасників бойових дій осіб, які у складі добровольчих формувань територіальної оборони були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, чи забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року до моменту включення таких добровольчих формувань до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, а також надати членам їхніх сімей у разі втрати годувальника (загибелі, визнання безвісно відсутнім або який став інвалідом) статус членів сімей учасників бойових дій.

У проекті також пропонується визначити статус осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (волонтерської діяльності на території проведення антитерористичної операції), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції.

Залишається дочекатися найскорішого прийняття даного законопроекту.

Можна спробувати визнати добровольця, який зник безвісті,зниклим без вісті в порядку цивільного судочинства, щоб мати можливість родині зниклого отримати пенсію в порядку ст. 37 Закону України«Про пенсійне забезпечення». Але, спрогнозувати яке рішення прийме суд, так як це рішення може відобразитися в подальшому на отриманні пенсії   родиною зниклого безвісті як учасника бойових дій, після прийняття низки законопроектів, досить важко. Такої практики суду ще не має.

 

Спеціально для “Военсовета” підготувала юрист-волонтер Ірина Шевченко