Онлайн консультація

Простите за задержку, были технические сложности. Вы имеет полное право выполнять только ту работу, которая входит в ваши должностные обязанности. Это априори и не связано даже с состоянием здоровья. Пишите жалобу на руководителя, если есть профсоюз – в профсоюз.

Доброго дня.
По-перше
ФОП (фізичною особою підприємцем) стати можна. Та працювати на роботодавця при цьому можна. Просто Ви маєте розуміти наслідки такого оформлення, якщо Ви маєте довіру до роботодавця, то добре, нічого протизаконного тут немає.
Наслідки:

1. Трудові відносини. Їх не буде. Відносини з ФОН – це цивільні відносини, оформлюються вони договорами надання послуг, підряду, на виконання робіт тощо – але не трудовими договорами. Отже – вони не регулюються Кодексом законів про працю, Законом «Про оплату праці», Законом «Про відпустки». Які недоліки для Вас? Ви повністю втрачаєте захист, передбачений зазначеними нормами. Вас може бути звільнено (договір припинено, розірвано) без попередження та без виплати компенсації за невикористану відпустку, скорочення – без попередження та виплати вихідної допомоги, лікарняний – не оплачується, відпустка – може бути не надана або не оплачена. Звичайно, порядний роботодавець може це все врегулювати, але він не зобов’язаний цього робити,  в разі не бажання забезпечити Вам трудові гарантії для нього не настає жодної відповідальності.Стаж також не рахується, трудова книжка не ведеться на підприємстві. Тобто, трудових гарантій у Вас не лишається та це треба добре розуміти – це зовсім інший вид правовідносин.2. Податки. Так, податкове навантаження на роботодавця припиняється. Але сам ФОП податки сплачує, навіть при переході на спрощену систему оподаткування.З умовами, видами та ставками оподаткування Ви можете ознайомитись на сайті Державної фіскальної служби:
http://sfs.gov.ua/ebpz/107–ediniy-podatok-dlya-fizichnih-osib-/

По-друге
Якщо Вас демобілізували на 2 місяці пізніше річного строку служби – та це є єдиною підставою звільнення – звільнення незаконне. Немає та не було раніше таких обмежень у часі збереження робочого місця – робоче місце зберігається до дня фактичної демобілізації.
Якщо Ви не з’явились на роботу одразу після демобілізації – це інша річ (за виключенням перебування у полоні або лікування), там звільнення можливе.
А прострочення демобілізації жодним чином не надає права роботодавцю Вас звільняти. За Вашим бажанням, Ви маєте право вимагати поновлення Вас на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (період звільнення).
Це можна зробити через суд, але наразі є вагомі аргументи для того, щоб примусити роботодавця поновити Вас на роботі у добровільному порядку (скасувати наказ про звільнення).

1. Кодекс законів про працю України містить пряму та вичерпну норму:
«За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.»
2. Набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу», яким прямо встановлено відповідальність роботодавця, зокрема,
– частину 2 ст. 265 КЗпП доповнено абзацом п’ятим такого змісту: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;
– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено новою частиною сьомою такого змісту: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України«Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

3. Можна залучити для вирішення питання:

– органи прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією;

– місцевий військкомат, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов»язано вживати заходів для захисту трудових прав мобілізованих;

– уповноваженого ВРУ з прав людини – вона дуже активно включається у вирішення таких питань.

4. Можна спробувати вирішити питання самостійно. Якщо є бажання – спробуйте подати письмову вимогу до керівника підприємтсва – роботодавця. Якщо не допоможе – заява до правоохоронних органів та/або – позов до суду (якщо Ви УБД – то за такими позовами Ви звільнені від сплати судового збору).

ДЛЯ ПОЧАТКУ ПРОПОНУЄМО НАПРАВИТИ РОБОТОДАВЦЮ (КОПІЮ – МІСЦЕВОМУ ВІЙСЬКОМАТУ) ПИСЬМОВЕ ЗВЕРНЕННЯ (ЧЕРЕЗ УКРПОШТУ, З ПОВІДОМЛЕННЯМ ПРО ВРУЧЕННЯ АБО ПІД РОЗПИС), приблизно такого змісту:

Я, ______________, який працював у ____НАЗВА ПІДПРИЄМСТВА_____ на посаді ______ в період з _______________ до _______________, звертаюсь до Вас з наступним.

Між мною та ____назва підприємства______ було укладено трудовий договір на невизначений строк.

«___»_______ року мене було мобілізовано та я розпочав проходження військової служби відповідно до приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в Україні» та відповідного Указу Президента України.

Відомості про мою мобілізацію я надав за місцем роботи своєчасно.
Як мені стало відомо, «___»_______ року мене було звільнено згідно п.____ ст. _______ КЗпП України.

Повідомляю Вас, що я не надавав згоди на звільнення, не підписував відповідних заяв, та не виявляв бажання щодо припинення трудових правовідносин. Тому я вважаю, що моє звільнення є протизаконним, порушує мої права та інтереси.

В зв’язку з цим, нагадую Вам про те, що я, ______ПІБ_________, був мобілізований до Збройних сил України, про що Вам, як роботодавцю, були надані належні підтверджуючи документи.

Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» встановлено, що  працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню.
Згідно ч.3 ст.119 КзпП України за призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.

День фактичної демобілізації мене – «___»_______ року. Тобто, до цього строку за мною мало зберігатись робоче місце та середній заробіток, а з наступного дня я мав стати на роботу та продовжувати працювати на загальних підставах, з врахуванням інших приписів чинного законодавства – зокрема, щодо права на відпустку (стаж протягом проходження служби враховується як загальний трудовий стаж для розрахунку періоду щорічної відпустки).

З урахуванням викладеного, повідомляю Вам, що моє звільнення, проведене Вами в односторонньому порядку «___»_______ року є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Повідомляю також, що, в  разі, якщо  порушення моїх прав буде тривати, я змушений буду звертатись за захистом моїх прав до:

– відповідної Державної комісії з питань праці;

– органів прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією;

–  місцевого військкомату, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов’язано вживати заходів для захисту трудових прав мобілізованих;

– уповноваженого Верховної ради України з прав людини;

– судових органів для поновлення на роботі та стягнення заробітку за пропущений період та інших збитків.

Повідомляю також про те, що за незаконне звільнення мобілізованого громадянина чинним законодавством предбачена окрема відповідальність для посадових осіб роботодавця, зокрема:
– частина 2 ст. 265 КЗпП: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;

– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

1. Поновити мене на роботі з дня незаконного звільнення, скасувавши наказ про звільнення;

2. Виплатити належний мені заробіток за період з дня звільнення до дня поновлення на роботі, оскільки прострочення виникло з вини роботодавця.
Окремо звертаю увагу на те, що, в разі звернення до суду, я буду вимагати не лише поновлення на роботі та проведення виплат, а й відшкодування моральної шкоди, оскільки одразу після проходження мною військової служби в особливий період я, з Вашої вини, залишився без встановлених державою гарантій.

Вимагаю надати відповідь на даний лист згідно Закону України «Про звернення громадян» протягом 15 днів з дати отримання цього листа, оскільки вивчення даного питання не потребує значного проміжку часу. До відповіді прошу додати копії/витяги з відповідних наказів та документів – як щодо порушення, так й щодо виправлення порушення.

Окремо нагадую про те, що залишення звернення громадянина без відповіді або порушення строків для відповіді передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності. В разі залишення цього звернення без відповіді мною буде подана окрема скарга до правоохоронних органів та Уповноваженого ВРУ з прав людини.

З повагою,

ПІБ, підпис, дата, адреса.

Доброго дня.
Чинним законодавством передбачені такі види відповідальності (який саме може бути застосований у Вашому випадку ми наразі не знаємо) –
Адміністративна відповідальність передбачена Кодексом про адміністративні правопорушення:
Стаття 210. Порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про військовий обов’язок і військову службу
Порушення військовозобов’язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах – тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 210 1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність передбачена Кримінальним кодексом України:
Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів
1. Ухилення військовозобов’язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
2. Ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів –
карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.