Особливий період або антитерористична операція
Антитерористична операція – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних дій, здійснюваних з терористичною метою. Відбувається вона у певному визначеному регіоні та саме з цим пов’язаний як режим території АТО, так і особливий статус її учасників.
Особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізаці,ї чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і, частково, відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В даний час ми маємо як АТО, так й особливий період.
Початок, кінець та географія АТО
Офіційно АТО була розпочата 14.04.2014 р. Указом Президента №405\2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”.
Сам текст рішення РНБО від 13.04.2014р. є таємним, отже чітко визначити географію зони АТО та її зміни наразі неможливо.
Особливий період на України почався з оприлюднення Указу Президента про мобілізацію – з 18.03.2014р.
Відлік часу для надання пільг учасникам АТО починається саме з моменту оприлюднення рішення про мобілізацію – 18 березня 2014 року.
Кінець АТО (особливого періоду) буде визначено Указом Президенту.
Географія АТО наразі визначається розпорядженням Кабміну №1053. Перелік населених пунктів можна знайти тут.
Зі яких обставин воїн АТО може отримати позапланову відпустку
Статус учасника АТО
Аналіз законодавства про порядок надання статусу учасника бойових дій учасникам АТо читайте тут:
Особи, які приймали та приймають участь в АТО, є учасниками бойових дій. При цьому, за останніми змінами у законодавстві, статус можуть отримати й бійці добровольчих воєнізованих підрозділів.
Законодовство визначає, що до учасників бойових дій віднесено військовослужбовців Збройних Сил України, Нацгвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців МВС України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції (Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зі змінами, які набрали чинності 22.05.2014р.)
Постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014р. №413 затверджено “Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення”.
За цим Порядком статус учасника бойових дій надається:
- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Підставою для надання цим особам статусу учасника бойових дій є:
документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Для надання статусу учасника бойових дій цим особам, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов’язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки (форма – в додатку №1 до Порядку) та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
- працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.
Підставою для надання цим особам статусу учасника бойових дій є:
документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.
Для надання статусу учасника бойових дій цим особам, керівники підприємств, установ, організацій в місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов’язані подати на розгляд міжвідомчої комісії довідки (форма – в додатку №2 до Порядку) та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.
Звертаємо увагу! Оскільки на даний час інформація щодо чіткого визначення території проведення АТО є закритою, в подальшому, в разі виникнення спорів щодо статусу учасників АТО, пов’язаних з місцем її проведення, можна самостійно зробити запит до СБУ (в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян») або через суд, якщо такий спір розглядається у суді.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймає Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яку утворює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Координує та організовує роботу цієї комісії Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, створена у вересні 2014 року. очолює її А. Дерев”янко, адреса, де буде розташована служба – м. Київ, Музейний провулок, 12.
Міжвідомча комісія розглядає документи, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію (для військових учасників АТО) або керівників підприємств, установ, організацій та органи соціального захисту населення за місцем реєстрації особи (не військові учасники АТО).
Людина може також самостійно звернутися до таких комісій.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики.
Рішення комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Як, видно, перша категорія учасників АТО – це «офіційні вояки», другу було введено для добровольців. Перелік документів для отримання статусу учасника бойових дій також може бути недосяжним для члена добровольчого об»єднання.
Чи можна буде здобути такому захиснику-добровольцю статус учасника бойових дій за відсутності визначених Постановою документів? Це питання актуально й для тих військовослужбовців та правоохоронців, участь яких у АТО не була належно оформлена. Отже, визначених Порядком документів їм не надали.
Так. Але, скоріше за все здобути статус можна буде через суд. Суд, на відміну від державних органів, при встановлені фактів не має обмежуватись чітко визначеним переліком документів та доказів.
Доказом в подальшому може стати будь-що: накази, документи, журнали, показання свідків, листи та фотокартки. Тому бійцям та членам їх сімей доцільно уважно відноситись до будь-яких документів, навіть – неофіційних. Лист від друга, фотокартка чи свідок можуть колись допомогти захистити свої права. Тим більше це стосується зберігання офіційних документів.
Поранення
Щодо грошових відшкодувань при пораненні – розділ “Виплати військовослужбовцям“.
Документами, що підтверджують поранення військовослужбовця під час військової операції, можуть бути:
- «Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)», яка складається за формою, викладеною в Доповненні №5 до Положення про військово-медичну експертизу у ЗСУ.
- Документ, виданий військово-медичною комісією (при військових шпиталях, військових гарнізонах тощо), а саме: довідка ВМК, свідоцтво про хворобу, протокол ВМК про причинно-наслідковий зв»язок поранення (травми, контузії).
- Аналогічні документи для учасників АТО – не військовослужбовців, головне, щоб з документу прямо витікало, що поранення пов»язане з участю у бойових діях.
Поранені учасники АТО мають право на позачергове протезування за рахунок державного бюджету.
Відповідні зміни внесені до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів
Як і де можна оскаржити висновок військово-медичної експертизи, що видано після поранення?
Смерть
Щодо грошових відшкодувань родині при смерті учасника АТО – розділ “Виплати військовослужбовцям“.
Документами, що підтверджують смерть під час військових операцій можуть бути:
- Свідоцтво про смерть (обов’язково).
Додатково :
- “Лікарське свідоцтво про смерть”, у якому зазначаються обставини смерті + в графі 9 кодується причина смерті (код 8, якщо основна причина смерті пов’язана з військовими операціями).
або
- “Повідомлення про смерть”, що оформлюється військовою частиною, в якій проходив службу загиблий, відповідно до “Інструкції про організацію поховань військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби”.
Особи, що зникли під час бойових дій
Що робити родині, коли захисник країни зник під час особливого періоду та про нього немає відомостей.
- Особа може бути визнана померлою.
Людина може бути оголошена судом померлою:
– якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
– якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку протягом шести місяців;
– за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій.
Людина, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій (з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців). Справи про оголошення особи померлою розглядаються судом в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Так, відповідно до статті 246 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи померлою подається до суду:
- за місцем проживання заявника,
- за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме,
- за місцезнаходженням її майна.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” суди повинні звертати увагу, що на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у Цивільному кодексі України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме:
- На майно такої особи відкривається спадщина.
- Члени сім’ї отримують пільги на виплати, передбачені чинним законодавством на випадок смерті учасника АТО.
Якщо людина, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою останньої або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
2. Особа може бути визнана безвісно відсутньою.
Для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними наступні умови:
– відсутність протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи.
– відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягом року.
– неможливість установлення місця перебування фізичної особи.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою відбувається в судовому порядку, водночас така людина, якщо вона жива, не позбавляється правоздатності чи дієздатності.
Рішення суду може бути скасоване у разі появи фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, або коли з’ясовано місце перебування такої фізичної особи.
Обчислення строків відсутності громадянина чи відомостей про нього здійснюється за загальними правилами ЦК України, що передбачені в статтях 253 та 254. Обчислення річного строку починається з:
1) дня отримання останніх відомостей про фізичну особу;
2) у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані такі відомості;
3) у разі неможливості встановити місяць одержання останніх відомостей про місце перебування початком безвісної відсутності вважається перше січня наступного року, що йде за тим, у якому були отримані такі відомості.
Під останніми відомостями про фізичну особу, яка визнана безвісно відсутньою, слід розуміти відомості, які надала сама про себе така особа, відомості, отримані від інших осіб.
При поданні заяви зацікавленою особою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою суд одночасно здійснює заходи щодо встановлення опіки над майном такої особи, якщо опіка не була встановлена до цього.
У випадку прийняття рішення судом про визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі такого рішення нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
За рахунок майна такої фізичної особи може бути здійснено ряд правових дій. Так, передусім видається утримання особам, яких безвісно відсутній зобов’язаний утримувати, також можуть бути погашені певні зобов’язання перед кредиторами. Відповідно до ч. З ст. 44 ЦК, опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
В разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою, відповідно до ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, деякі особи, що знаходились на забезпеченні, право на отримання пенсії у зв’язку із втратою годувальника.
Аналіз законодавства щодо зниклих без вісти в зоні АТО