Доброго дня.
Порушенням є вільнення під час лікарняного. Зніття з обліку – не є порушенням.
Доброго дня.
Учасник бойових дій, як і будь-який громадянин України, має право набути у власність земельну ділянку у порядку, визначеному ЗК України. Окремого нормативно-правого акту, який регулює питання надання у власність земельних ділянок учасникам АТО, немає. Проте законодавством встановлено першочергове забезпечення земельними ділянками учасників АТО (членів їх сімей), яким повинні керуватися чиновники в процесі виділення земельних ділянок даним особам.
Водночас звертаємо увагу, що ч. 4 ст. 116 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За умови, якщо учасник бойових дій не отримував раніше земельну ділянку, він має на це першочергове право. Для цього необхідно звернутися до відповідної сільської (селищної), міської ради у випадку розташування бажаної земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва в межах населених пунктів. Якщо ж земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі житлової забудови апріорі розташовані в межах населених пунктів) знаходиться за межами населених пунктів, слід звертатися до територіальних органів Держземагентства України. При цьому, учасник АТО, крім заяви (клопотання) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, повинен надати органу, уповноваженому розпоряджатися земельними ділянками, документ, що посвідчує його статус учасника бойових дій (посвідчення).
Якщо УБД не має відомостей щодо вільних земельних ділянок, можна звернутися з письмовим запитом про надання публічної інформації (щодо наявності земель державної та комунальної власності, не наданих у власність/користування) в залежності від обраної земельної ділянки до територіального органу Держземагентства України/відділу містобудування та архітектури органу місцевого самоврядування. Або спробувати самостійно ознайомитись з інформацією публічної кадастрової карти України (http://www.map.land.gov.ua/
Згідно ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм, зокрема, земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара.
Подача заяви (клопотання).
Надання фізичним особам земельних ділянок у власність шляхом приватизації здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України. Так, ч. 6 даної статті ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, подає до органу державної виконавчої влади (надалі – ОДВВ) або органу місцевого самоврядування (надалі – ОМС), уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками цієї категорії земель, наступні документи:
· заяву (клопотання) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зразок заяви має бути в уповноваженому органі. За відсутності/відмови надати – заяву подають у вільній формі з обов’язковою реєстрацією (вхідний номер, дата). У даному документі вказується цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
· графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Чинне земельне законодавство не встановлює вимог як саме мають виглядати дані матеріали. З практики, це можуть бути викопіювання з генерального плану відповідного населеного пункту, кадастрової карти, які можна замовити в землевпорядній організації або у державного кадастрового реєстратора у територіальному органі Держземагентства України.
· документи на підтвердження статусу (посвідчення УБД) – для реалізації першочергового права.
Слід зауважити, що забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Отримання дозволу на розробку документації із землеустрою.
В подальшому, згідно з ч. 7 зазначеної вище статті ОДВВ/ОМС у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.
Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У випадку незгоди з розпорядчим документом ОДВВ чи ОМС про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, або бездіяльності вказаних органів, яка полягає в залишенні заяви (клопотання) без розгляду, за захистом своїх прав можна звертатися до суду. Судова практика в переважній більшості таких випадків на боці громадян.
Розроблення, погодження та затвердження документації із землеустрою.
Отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наступним кроком буде укладення договору на розробку документації із землеустрою із суб’єктом господарювання – виконавцем робіт із землеустрою. При цьому, документація із землеустрою має бути розроблена у строк, що не перевищує шести місяців з дати укладення договору на її розробку.
В подальшому, після розроблення документації із землеустрою, її необхідно буде погодити в порядку, передбаченому ст. 1861 ЗК України.
Так, проект відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення підлягає погодженню з територіальним органом Держземагентства України. У випадку відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, крім погодження з органом земельних ресурсів, проект землеустрою подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.
Зауважимо, що зазначені вище органи протягом десяти робочих днів з дня отримання проекту землеустрою повинні надати розробнику (землевпорядній організації) висновки щодо погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на акти законодавства, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Після отримання висновків про погодження проекту землеустрою необхідно здійснити державну реєстрацію земельної ділянки. В силу положень ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Наступним кроком є затвердження проекту землеустрою. Органом, який видав дозвіл на розроблення проекту землеустрою (відповідна місцева рада чи територіальний орган Держземагентства України) протягом чотирнадцяти календарних днів приймається рішення про затвердження землевпорядної документації та передачі земельної ділянки у приватну власність.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку.
Завершальним етапом процедури приватизації земельної ділянки є державна реєстрація права власності на земельну ділянку в органах державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Отримання рішення ОМС про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність/наказу ОДВВ (в нашому випадку, територіального органу Держземагентства України) є підставою для звернення до місцевих органів Державної реєстраційної служби з питання реєстрації права власності на земельну ділянку. В результаті чого громадянин протягом п’яти робочих днів отримує свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та, нарешті, фактично та юридично стає повноцінним власником земельної ділянки.
У випадку відмови/затягування – варто одразу звернутись зі скаргами на дії місцевої влади до всіх органів – облдержадмінінстрації, територіального органу Держземагентства України, Мінсоцполітики. Можна звертатись з проханням направити депутатський запит й до депутата ВРУ по Вашому округу, до уповноваженого з прав людини. Чим більше звернень (у випадках безпідставної відмови) – тим більше шансів пробити бюрократичну машину. Звернення подаються письмово. Про намір оскаржувати відмови/затягування можна й повідомити місцевий орган влади. В разі подання скарг та звернень – ставити місцевий орган у копії та надсилати примірник.
Доброго дня.
На нашу думку, цей випадок дійсно не описаний у КЗпП. Стаття 119 не дозволяє її тлумачити – там викладені прямі та досить прозорі норми.
Робоче місце протягом періоду проходження військової служби зберігається за такими категоріями працівників:
– Військовослужбовцями строкової служби – до дня фактичної демобілізації.
– Призваними під час мобілізації – на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
– Контрактниками, що уклали контракт в зв’язку з особливим періодом (фактично – на строк особливого періоду) – на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
– Мобілізованими, які уклали контракт перед демобілізацією – на строк до закінчення контракту.
Оскільки новий 6-ти місячний контракт укладається не шляхом продовження строку дії попереднього контракту, а шляхом укладення нового – то новий контракт очевидно випадає з-під регулювання статтею 119.
Звичайно, це особиста думка.
Вирішити питання, на наш погляд, можна лише двома шляхами – внесенням змін до Кодексу або наданням можливості не переукладати контракти, а продовжувати строк їх дії.