Доброго дня.
Норми ст.12 щодо виплат наразі сформульовані прямо – з відсилкою на рішення КМУ.
Рішення КСУ стосується старого закону – Держбюджету на 2008 рік. Постанова адмінпалати ВСУ стосуєть конкретної справи з конкретною людиною та не має сили закону – отже, застосовувати такі рішення конкретній особі можна, коли вони видані щодо цій людини.
В сучасному формулюванні, згідно ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України. Виплата разової грошової допомоги проводиться управлінням праці та соціального захисту населення через поштові відділення зв’язку за місцем проживання (що підтверджується реєстрацією або відомостями, поданими до органів соцзахисту за місцем фактичного проживання) одержувача або через установи уповноважених банків.
Взагалі, для цього подавати будь-які документи не потрібно. Органи соціального захисту населення спільно з установами, в яких УБД перебувають на обліку, самі формують списки ветеранів війни та учасників бойових дій.
Для того, щоб пересвідчитись, що учасника внесено до списку – зверніться до місцевого управління соцзахисту.
Кабінет Міністрів прийняв постанову „Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і „Про жертви нацистських переслідувань”. Ухваленим документом встановлюються розміри та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також жертвам нацистських переслідувань. Проект акта на засіданні Уряду представив Міністр соціальної політики Павло Розенко.
Отже, згідно з прийнятим Урядом рішенням виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році передбачено у таких розмірах:
1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи – 2 975 гривень;
II групи – 2 600 гривень;
III групи – 2 310 гривень;
2) учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, – 920 гривень;
3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 2 975 гривень;
4) членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 465 гривень;
5) учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 170 гривень.
ЗВЕРТАТИСЬ ІЗ ЗАПИТАННЯМИ ТА ЗА РОЗ’ЯСНЕННЯМИ НЕОБХІДНО ДО УПРАВЛІННЯ СОЦЗАХИСТУ.
Аналогічна норма за 2015 рік – учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, – 875 гривень.
Доброго дня. Відповідь на Ваше запитання міститься у основних актах, що регулюють проходження Вами служби – Статуті внутрішньої служби у ЗСУ, Дисціплінарному статуті та Положенні про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ.
Доброго дня.
Чи правомірно Вас звільнили? Враховуючи Вашу ситуацію – ні.
Чи мали підстави Вас звільнити? Враховуючи те, що Ви не підтвердили роботодавцю свій статус – так.
Зараз Ви можете вжити заходів щодо поновлення на роботі.
Абзац 3 статті 119 Кодексу законів про працю визначає:
«За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову».
Поновлення може бути проведено добровільно (роботодавець за письмовим хзвернення скасовує наказ про звільнення) або через суд.
Крім того, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу», яким прямо встановлено відповідальність роботодавця, зокрема,
– частину 2 ст. 265 КЗпП доповнено абзацом п’ятим такого змісту: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;
– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено новою частиною сьомою такого змісту: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Можна залучити для вирішення питання:
– органи прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією;
– місцевий військкомат, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов»язано вживати заходів для захисту трудових прав мобілізованих;
– уповноваженого ВРУ з прав людини – вона дуже активно включається у вирішення таких питань.
Можна спробувати вирішити питання самостійно. Якщо є бажання – спробуйте подати письмову вимогу до керівника підприємтсва – роботодавця. Якщо не допоможе – заява до правоохоронних органів (самостійно або через вищевказані органи, зокрема, військомат) та/або – позов до суду (якщо Ви УБД – то за такими позовами Ви звільнені від сплати судового збору).
ОБОВ’ЯЗКОВО ДОДАЙТЕ КОПІЇ ДОКУМЕНТІВ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВАШОГО СТАТУСУ!!!!
ДЛЯ ПОЧАТКУ ПРОПОНУЄМО НАПРАВИТИ РОБОТОДАВЦЮ (КОПІЮ – МІСЦЕВОМУ ВІЙСЬКОМАТУ) ПИСЬМОВЕ ЗВЕРНЕННЯ (ЧЕРЕЗ УКРПОШТУ, З ПОВІДОМЛЕННЯМ ПРО ВРУЧЕННЯ АБО ПІД РОЗПИС), приблизно такого змісту:
Копія (до відома та вжиття заходів
для захисту порушених трудових прав
військовослужбовця) –
____ ПРОКУРАТУРА (назва регіону)____
Копія (до відома та вжиття заходів
для захисту порушених трудових прав
військовослужбовця) –
___Військовому комісаріату (назва регіону)____
(подається в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян»)
Я, ______________, який працював у ____НАЗВА ПІДПРИЄМСТВА_____ на посаді ______ в період з _______________ до _______________, звертаюсь до Вас з наступним.
Між мною та ____назва підприємства______ було укладено трудовий договір на невизначений строк.
«___»_______ року я уклав контракт з _______________ №________________ на строк до _____________________________.
Відомості про укладення контракту я надав за місцем роботи своєчасно. Копії документів на підтвердження додаються до даного звернення.
Як мені стало відомо, «___»_______ року мене було звільнено згідно п.____ ст. _______ КЗпП України.
Повідомляю Вас, що я не надавав згоди на звільнення, не підписував відповідних заяв, та не виявляв бажання щодо припинення трудових правовідносин. Тому я вважаю, що моє звільнення є протизаконним, порушує мої права та інтереси.
Згідно ч.3 ст.119 КзпП України, За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Як було зазначено, я почав військову службу за контрактом, дата закінчення контракту – закінчення особливого періода або прийняття рішення Президента про демобілізацію. Тобто, до цього строку за мною мало зберігатись робоче місце та середній заробіток, а з наступного дня я мав стати на роботу та продовжувати працювати на загальних підставах, з врахуванням інших приписів чинного законодавства – зокрема, щодо права на відпустку (стаж протягом проходження служби враховується як загальний трудовий стаж для розрахунку періоду щорічної відпустки).
З урахуванням викладеного, повідомляю Вам, що моє звільнення, проведене Вами в односторонньому порядку «___»_______ року є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Повідомляю також, що, в разі, якщо порушення моїх прав буде тривати, я змушений буду звертатись за захистом моїх прав до:
– відповідної Державної комісії з питань праці;
– органів прокуратури, оскільки Постановою Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» Генеральному прокурору України було доручено перевіряти факти звільнення з роботи та відмови у виплаті заробітної плати громадянам, призваним на військову службу в зв’язку з мобілізацією;
– місцевого військкомату, оскільки згідно роз’яснення Міністерства оборони України від 29.04.2014р., їх зобов’язано вживати заходів для захисту трудових прав мобілізованих;
– уповноваженого Верховної ради України з прав людини;
– судових органів для поновлення на роботі та стягнення заробітку за пропущений період та інших збитків.
Повідомляю також про те, що за незаконне звільнення мобілізованого громадянина чинним законодавством предбачена окрема відповідальність для посадових осіб роботодавця, зокрема:
– частина 2 ст. 265 КЗпП: «недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення»;
– ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
1. Поновити мене на роботі з дня незаконного звільнення, скасувавши наказ про звільнення;
2. Виплатити належний мені заробіток за період з дня звільнення до дня поновлення на роботі, оскільки прострочення виникло з вини роботодавця.
Окремо звертаю увагу на те, що, в разі звернення до суду, я буду вимагати не лише поновлення на роботі та проведення виплат, а й відшкодування моральної шкоди, оскільки одразу після проходження мною військової служби в особливий період я, з Вашої вини, залишаюсь без встановлених державою гарантій.
Вимагаю надати відповідь на даний лист згідно Закону України «Про звернення громадян» протягом 15 днів з дати отримання цього листа, оскільки вивчення даного питання не потребує значного проміжку часу. До відповіді прошу додати копії/витяги з відповідних наказів та документів – як щодо порушення, так й щодо виправлення порушення.
Окремо нагадую про те, що залишення звернення громадянина без відповіді або порушення строків для відповіді передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб підприємства, установи, організації незалежно від форми власності. В разі залишення цього звернення без відповіді мною буде подана окрема скарга до правоохоронних органів та Уповноваженого ВРУ з прав людини.
З повагою,
ПІБ, підпис, дата, адреса.»